РОЗРУ́ЙНИЙ, а, е, поет., рідко. Те саме, що руйнівни́й. Відразу й без жалю розруйнії сили Зелену й хорошу рокиту розбили, І замість недавно міцної рослини Зостались нікчемні горілі руїни (Щог., Поезії, 1958, 443).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 797.