РО́ЗРУЙ, ю, ч., поет., рідко. Те саме, що руйнува́ння. Далі сльози, туга, розпач, Розруй згублених надій, Шлях, ялиною покритий, І могила пишних мрій… (Щог., Поезії, 1958, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 797.