РОЗРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розра́дник. Хіба не приємно мати на старості літ помічницю і розрадницю? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 317); Стало столярові гірко, і Соломка видалась йому єдиною розрадницею… (Гуц., З горіха.., 1967, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 787.