РОЗРА́ДНИК, а, ч. Той, хто втішає, розраджує. Аби його задержати, аби він трохи одвик.. од твоїх порадників та розрадників (Барв., Опов.., 1902, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 787.