Про УКРЛІТ.ORG

розпізнавати

РОЗПІЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Визначати щось за певними ознаками, прикметами. Він перший.. вчив мене розпізнавати час на годиннику (Фр., IV, 1950, 207); Христя вчила дітей, як розпізнавати стиглі кавуни по звуку і по хвостиках (Донч., V, 1957, 143); // Сприймати, розрізняти що-небудь органами чуття. Серце моє билося якось незвичайно, і я старалася ловити вухом і розпізнавати його голос (Фр., III, 1950, 102); Аромат степу не був для мене суцільний — я розпізнавав в ньому десятки самостійних пахощів (Смолич, День.., 1950, 240); З кожною хвилиною все важче ставало розпізнавати сліди на снігу (Збан., Ліс. красуня, 1955, 163); В нічній темряві Гриць Семко нічого не міг розпізнати (Чорн., Визвол. земля, 1959,188); // Виявляти, узнавати в кому-, чому-небудь знайомого або щось знайоме; упізнавати. Прийшов батько, розглядає, Насилу Степана Розпізнає (Шевч., І, 1951, 286); Розпізнав Олексій помазану жовтою глиною хату Коваля Юра з її зеленими віконницями (П. Куліш, Вибр., 1969, 297); — Хоч і давно я у вашому палаці була, а розпізнала. — Чайчиха скидає з плечей важку торбу, ставить її (Стельмах, І, 1962, 297).

2. Діставати повніше уявлення про кого-, що-небудь; глибше узнаючи, правильно оцінювати когось, щось. Господар.. умів розпізнавати людей з першого погляду

(Полт., Дит. Гоголя, 1954, 12); Сів князювати в Галичі Мстислав. Навчився він у Новгороді розпізнавати поведінку бояр (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 290); Людство розпізнало справжнє обличчя капіталізму (Ком Укр., 9, 1961, 22).

3. З’ясовувати, виявляти відмінність, різницю між ким-, чим-небудь за якимись ознаками, прикметами; розрізняти. Олена не розумілась на сортах кави. Зате Мариня.. навчилася розпізнавати гатунки кави (Вільде, Сестри.., 1958, 207); Вміла [дівчина] розпізнавати солодець від козлятника, люпин від конюшини (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 42); Коли б він знав, як розпізнати жулика і чесну людину — він би не так боявся (Тют., Вир, 1964, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 765.

вгору