РОЗПУСТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Захопитися пустуванням, пустощами. — Пане директоре! — виступив один із їхнього гурту наперед, — що ваші студенти розпустувалися дуже — це правда (Вас., І, 1959, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 785.