РО́ЗПУСТ, у, ч., рідко. Те саме, що розпу́ста. — Ні, доню, не йди, бо там наймають у строк, — раяла Горпина, — а в строку дівчата до розпусту всякого доходять (Л. Янов., І, 1959, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 784.