РОЗПОРЯ́ДЧИЙ, а, е. Стос. до розпорядження (у 1 знач.). Маса повинна мати право висувати всіх без винятку робітничих членів маси на розпорядчі функції (Ленін, 36, 1973, 148); Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік є Рада Міністрів СРСР (Конст. СРСР, 1963, 15); На залізничних станціях і окремих заводах створювались розпорядчі і бойові комітети (Іст. УРСР, І, 1953, 605).

Розпоря́дче засі́дання — попереднє засідання, на якому розглядаються питання, пов’язані з наступним вирішенням справи. Ще в кінці серпня його справу розглянуло розпорядче засідання ревтрибуналу (Збан., Сеспель, 1961, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 777.