РО́ЗПОВІДЬ, і, ж. Усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь. Сусіди ворушаться, видно, що переказують один одному Горнігову розповідь, всі обурені (Л. Укр., IV, 1954, 248); В тісному колі хлоп’ят сидить Марина. Як зачаровані, слухають хлопці її розповідь (Головко, І, 1957, 465); // рідко. Що-небудь написане для повідомлення; опис якоїсь події і т. ін. Автор А чи Б творить пісню, казку, розповідь і т. ін. Ця пісня, казка, розповідь і т. ін. подобається товаришам (Рильський, IX, 1962, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 773.