РОЗПО́ВЗАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати багато або довго повзати.

РОЗПОВЗА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗПОВЗТИ́СЯ, зе́ться, док.

1. Відповзати в різні боки (про кількох або багатьох людей, тварин, комах); розлазитися. Автомашини спинилися, з них вихоплювалися люди і розповзалися по кюветах (Минко, Повна чаша, 1950, 213); // Повільно розходитися, роз’їжджатися в різні боки, місця; переставати бути разом. Два бронетранспортери вже горіли на подвір’ї, інші загули моторами, розповзаючись у темноту (Гончар, III, 1956,156); Розтанув і жіночий гурт. Поодинці, парами розповзалися присоромлені, розгублені молодиці й бабусі (Речм., Весн. грози, 196І, 107); // Повільно поширюючись, охоплювати більший простір (про туман, хмари, дим і т. ін.). Туман розповзався нерівними хвилястими кучугурами (Коз., Сальвія, 1959, 107); Хмари розповзлися по небу сірою запоною (Ткач, Арена, 1960, 52); *Образно. Виростало містечко, розповзаючись по смітниках, городах та високих узгір’ях (Досв., Вибр., 1959, 298); // перех. Ширше розходитися по поверхні чого-небудь. Рум’янець розповзається до скронь і підборіддя, заливає повне обличчя (Стельмах, I, 1962, 312); // Поступово зникати, розходячись, розсіваючись у повітрі, в просторі (про туман, хмари, дим і т. ін.). Хмари розповзлися — виглянуло сонечко (Горд., Дівчина.., 1954, 150); // Розростаючись, стелитися по поверхні чого-небудь (про рослини або їх частини). Бадилля розповзалось скрізь, мов вогняні хробаки (Коцюб., І, 1955, 346); Коріння старезних дерев розповзлося по вогкій землі й тісно плутається на стежках (Козл., Пов. і опов., 1949, 212); // перен. Ставати широко відомим (про чутки, новини і т. ін.); розголошуватися. Всіляко розповзався поголос. Заговорили серед робітників про те, що завод виробляє.. зброю (Рибак, Час.., 1960, 95); Коли розповзлася по набережній несподівана чутка, ніхто не міг сказати, звідкіля вона народилась (Панч, І, 1956, 48).

2. Розпливатися по поверхні чого-небудь (про щось рідке). Палаюча рідина розповзалася у всі боки (Ткач, Крута хвиля, 1954, 230); // Розтікаючись, заливати який-небудь простір, поверхню чого-небудь. *Образно. На темно-синьому килимі лісів, поміж потемнілою глицею розповзлись, розлилися жовті, оранжеві, вогненно-руді озера (Коз., Сальвія, 1959, 104); // Входячи, всмоктуючись у папір, тканину і т. ін., утворювати патьоки, плями, залишати сліди (про чорнило, фарбу і т. ін.). При кресленні вживають спеціальний креслярський папір. Цей папір.. можна підчищати ножем і гумкою, туш на ньому не розповзається (Кресл., 1956, 19); // Від вологи втрачати виразність, чіткість форм (про що-небудь написане або намальоване). Це була записка. Від роси вона розмокла, і літери, написані хімічним олівцем, розповзлися в сині плями (Панч, В дорозі, 1959, 90); // Осуватися в різні боки (про грунт). — Мури оті нащо? То їх спеціально зоставляємо між траншеями, щоб грунт на сторони не розповзався… (Гончар, Тронка, 1963, 190); Могила, колись висока й широка, тепер осіла і розповзлася (Тют., Вир, 1964, 201); // перен. Поширюватися, заповнюючи собою навколишній простір (про звуки, запахи і т. ін.). Тиша розповзалась серед пітьми, як туман, і поглинала все (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 188).

Усмі́шка (по́смішка) розповза́ється (розповзла́ся) на обли́ччі (по обли́ччю) чиєму — те саме, що Усмі́шка (по́смішка) розплива́ється (розпливла́ся) на обли́ччі (по обли́ччю) (див. розплива́тися). Вони моргали один на одного та показували пальцями на Олександру. Погана усмішка розповзалась по їх жовтих, з остудою обличчях (Коцюб., І, 1955, 38).

3. Розпадатися, розлазитися, втрачаючи форму, цілість. Слід пам’ятати, що.. переобварені овочі в маринаді розповзаються (Укр. страви, 1957, 416); // розм. Рватися, розлазитися від тривалого носіння (про одяг, тканини, взуття). Люди, надіючись, що їх скоро обмундирують, брали найветхіший одяг, і тепер він розповзався на осінніх дощах (Тют., Вир, 1964, 347); Рану печінки майже неможливо з’єднати швами. Тендітна тканина розповзається, кровить (Наука.., 6, 1966, 23).

4. перен., розм. Втрачати певність, чіткість, ставати аморфними, невизначеними (про думки, спогади і т. ін.). Він і заснув тільки під ранок. І через безсонну ніч розповзаються думки, і тоскно, наче на безлюдді (Сміл., Зустрічі, 1936, 76).

5. перен., розм. Ставати ширшим від усмішки, радощів, доброго настрою і т. ін.; розпливатися. У дідуся приємно розповзлось обличчя, і він доброзичливо кивнув до юнака головою (Досв., Гюлле, 1961, 44); Він сміявся.. Пухлі губи розповзлися під чорненькими вусиками (Мур., Бук. повість, 1959, 225).

6. перен., розм. Розходитися в різні боки, вести в різні напрямки (про шляхи, дороги, стежки). Ми опинилися під темним склепінням високих дубів, де вузенькі стежки гадюками розповзались у траві (Панч, II, 1956, 412); // Спадати окремими пасмами (про волосся); розпадатися, розсипатися. Сама [Клава] ще молода, а вся перемучена, сидить, зсутулившись, і по плечі розповзається важкий клубок кіс (Гончар, Людина.., 1960, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 771.