РОЗПЛЮ́СНУТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розплю́снути. Галина відразу пізнає.. обличчя Григорія, але не може пізнати ні його зменшеного, наче розплюснутого тіла, ні його голосу (Стельмах, II, 1962, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 771.