Про УКРЛІТ.ORG

розплетений

РОЗПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розплести́. Вона бігла, мокра, заболочена, обсипана пилом і з розплетеними косами (Коцюб., І, 1955, 273); // розпле́тено, безос. присудк. сл. Вже розплетено під спів жалісних пісень коси молодої (Полт., Повість.., 1960, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 768.

вгору