РОЗПЛЕСНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до розплі́скуватися. Гонить [Ніл] свою течію, під чужинним народжену небом. Колінуватим потоком по Лівії всій розплеснувшись (Зеров, Вибр., 1966, 364).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 768.