РОЗПИЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і РОЗПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗПИЛИ́ТИ, пилю́, пи́лиш, док., перех. Розсіювати, розносити що-небудь у повітрі найдріб-нішими частинками, пилом. З «великої скрині» Мотрю обдає.. дивний мішаний запах часу.. і речей, що колись жили, сміялись і розпилювали пахощі довкола себе… (Вільде, На порозі, 1955, 19); Гербіциди розпилюють з садових або ранцевих обприскувачів (Хлібороб Укр., II, 1963, 17); Дядько діставав совок борошна й сипав йому в торбину, боячись розпилити хоч одну порошинку (Мик., II, 1957, 85).

РОЗПИЛЯ́ТИ² див. розпи́лювати².

розпиля́тися¹, я́ється і РОЗПИ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗПИЛИ́ТИСЯ, пи́литься, док.

1. Розсіюватися, розноситися в повітрі найдрібнішими частинками, пилом. Властивість торфових грунтів розпилюватися вимагає спеціальних прийомів обробітку торфовищ (Вісник АН, 6, 1957, 28).

2. тільки недок. Пас. до розпиля́ти¹, розпи́лювати¹. Конюшина — перехреснозапильник. Пилок у неї важкий і липкий, вітром не розпилюється (Колг. Укр., 5, 1958, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 761.