РОЗПИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпили́ти. Подача з водопроводу розпиленої під тиском води змінює мікроклімат в саду, що також поліпшує стан насаджень (Хлібороб Укр., II, 1969, 27); // у знач. прикм. Микита відчув, як в роті запекло розпиленою іржею (Тют., Вир, 1964, 384); Смолисті речовини типу скипидару при прийманні всередину чи при вдиханні в розпиленому стані дають добрий ефект для легеневих хворих (Наука.., 9, 1956, 18).

∆ Розпи́лені грунти́ — грунти, в яких окремі частинки за розміром дрібніші 0,25 мм в діаметрі. Влітку йдуть дощі, але розпилений грунт не може увібрати всю кількість опадів (Рад. Укр., 1.ІІІ 1949, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 761.