РОЗПЕРІ́ЗУВАТИСЯ і рідко РОЗПЕРЕ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЕРЕЗА́ТИСЯ, ежу́ся, е́жешся, док.

1. Розв’язувати, розстібати на собі або знімати з себе пояс. Тим часом Микола, скінчивши молитву, розперізується і лягає на постелі (Фр., IX, 1952, 108); Антін звівся на ноги. Він розперезався, зв’язав мотузкою хмиз, звалив в’язку на плечі і пішов (Чорн., Визвол. земля, 1950, 44).

2. перен. Ставати нестриманим, свавільним, нахабним. — Даремно ми дозволяємо розперезуватися різним стилягам,— казав хтось невдоволено (Збан., Мор. чайка, 1959, 73); Пастухові Саві ввірвався терпець, вже надто розперезалася Саливонова компанія (Горд., Дівчина.., 1954, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 759.