РОЗПАНА́ХУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗПАНА́ХАТИСЯ, ається, док., розм.

1. Рватися на частини, шматки; роздиратися. Одна холоша зачепилася за сучок і розпанахалася згори донизу (Донч., VI, 1957, 13); *Образно. Чорне хмарище суне повагом; Заступає світ, стеле темряву; Розпанахалось, завихрилося, Мов страховище, з пекла зрушене (Стар., Вибр., 1959, 60).

2. перен. Раптово порушуватися (про тишу, спокій). Коротка тиша розпанахалась тоді прикро стурбованими голосами: — Не дамо Климка на поталу! — гукали.. його прихильники (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 201).

3. тільки недок. Пас. до розпана́хувати 1, 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 757.