РОЗПА́ЛУБЛЕНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до розпа́лубити. Гори цементу та будівельного мотлоху закривали собою краєвид.. Рядами стояли розпалублені.. будівлі (Ле, Міжгір’я, 1953, 432).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 756.