РОЗПАЛАХКОТІ́ТИСЯ, очу́ся, оти́шся і рідко РОЗПАЛАХКОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся, док. Почати дуже палахкотіти, палахкотати, спалахувати яскравим вогнем, полум’ям. На заході, на вишневому камені, на півнеба розкинувши заграву, розпалахкотівся огонь (Вас., Незібр. тв., 1941, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 755.