РОЗПАЛАХКОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розпалахкоті́ти. Рожі високі.. стоять на причілку, просвічені сонцем, ще більш яскраві, ще більш розпалахкотілі в цей передзахідний час (Гончар, Людина.., 1960, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 755.