РОЗО́РЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. розори́ти і розори́тися. Громадянська війна завдала величезних руйнувань. Розорення зазнали цілі промислові райони (Ком. Укр., 12, 1967, 37); «Може, й справді цей рік щастя людям принесе,— думав Роман.— Стомився народ від війни та розорення. Ой, як стомився!» (Цюпа, Грози.., 1961, 5); Мілітаризм призводить до виснаження націй, розорення народів, які знемагають під тягарем податків (Програма КПРС, 1961, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 753.