РОЗО́РА, и, ж., розм. Переділ, борозна, зроблена плугом або лопатою між двома полями або грядками. — Як тільки буде межа, або борозна, або розора, скажи мені, то я вхоплюсь руками за полудрабки та й підведусь, бо я сама вже недобачаю,— гукала Онися (Н.-Лев., III, 1956, 204); На грядках зеленіють рівні ряди огірків.., кукурудза та соняшники гордо стоять пообіч розор (Збан., Сеспель, 1961, 427).

Ора́ти в розо́ру — орати, починаючи з країв ділянки і закінчуючи борозною посередині неї.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 753.