РОЗНІ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗНІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.

1. Ставати ніжним, розчуленим. Вранці великий жаль почувала [Ганна] в серці до Степана, але як виплакалася, стала розніжуватися до нього (Круш., Буденний хліб.., 1960, 80); Княгиня, бачивши, що князь так розніжився, давай його цілувати та розпитувати (Укр.. казки, легенди, 1957, 155).

2. розм. Ніжачись, ставати дуже чутливим до труднощів, нездатним витримувати велике моральне або фізичне напруження.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 751.