РОЗНІ́ЖЕНО. Присл. до розні́жений 2, 3. Краплі дощу дріботіли йому по картузику, потрапляючи іноді й за шию, від чого Хома розніжено повискував (Тют., Вир, 1964, 84); Співуха і жартівниця Ксеня розніжено завела руки за потилицю (Вол., Місячне срібло, 1961, 250); *Образно. Ліниво похлюпує [море] об камінь хвильками, полощеться тихо, сонно, розніжено (Збан., Мор. чайка, 1959, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 750.