РОЗНУРТУВА́ТИ, у́є, док., розм.

1. неперех. Почати дуже нуртувати, вирувати.

2. перех. Ви́кликати нестримний рух чого-небудь із різкою зміною напрямку, обертанням то в один, то в другий бік, коливанням і т. ін.; розворушити, розкрутити. Мамайчуків фургон уже помчав до радгоспу, рознуртував, потяг у вуличку сірий шлейф куряви (Гончар, Тронка, 1963, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 752.