РОЗНИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех.

1. Знімати з низки (бісер, перли, намистини і т. ін.).

2. Нанизуючи (бісер, перли, намистини і т. ін.), прикрашати. Я сидів у кімнаті матері, допомагаючи їй рознизувати порвану вишивку бісером (Горький, Дитинство, 1947, 144).

3. перен. Різким рухом, ривком розривати, роздирати що-небудь. Як ухопить [Галя] зо зла руками шовкову спідницю,— так і рознизала од подолу до самого стану… (Мирний, II, 1954, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 750.