РОЗМІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗМІНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.

1. Обмінюватися, мінятися з кимсь ким-, чим-небудь.

2. на що і без додатка, перен., розм. Витрачати свої сили, енергію, талант та інші цінні якості на що-небудь дрібне, малозначне або не варте уваги. Іван лежав і думав.. Треба братися за велике, а не розмінюватися на дрібниці (Кол., Терен.., 1959, 206); Лає себе Малинін за те, що в Безкоровайному помилився. Думав, що з нього буде хороший комсомольський вожак, а він на дрібниці розмінявся (Хижняк, Невгамовна, 1961, 293); І скаже суд: «Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту?» (Рильський, Поеми, 1957, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 742.