РОЗМО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмочи́ти. Солоний чабак і кілька шматків розмоченого житнього сухаря вже лежали на столі (Добр., Очак. розмир, 1965, 125); На плакаті був напис розмоченим хімічним олівцем (Смолич, Мир.., 1958, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 749.