РОЗМО́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗМОТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Розкручуючись, розправляючись, переставати бути змотаним або намотаним на що-небудь. Жмуток шнура в Юркових руках злегка шарпався й розмотувався (Коз., Вибр., 1947, 101); Гошка пиряє його [полотно] на підводу. Воно розмоталось, і видно на його сліпучій білизні печатки німецьких шипів (Тют., Вир, 1964, 517); *Образно. Хутко-хутко почали розмотуватись у Юзі в думі і спогади про вчорашній день (Л. Укр., III, 1952, 661).

2. Знімати з себе що-небудь намотане, накручене; розкутуватися.

3. перен., розм. З’ясовуватися, розкриватися, ставати очевидним, явним. Потягнули за ниточку — й розмоталося, що він зовсім не служив у Радянській Армії (Козл., Сонце.., 1957, 26).

4. тільки недок. Пас. до розмо́тувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 748.