РО́ЗМИСЕЛ, слу, ч.

1. Те саме, що ро́здум 1 — 3. [Мартіан:] Я вас прошу розважити спокійно, з холодним розмислом, сю просту справу (Л. Укр., III, 1952, 327); Після недовгого розмислу і вагань Петро так і зробив. Вернувся додому, закінчив семирічку (Вол., Озеро.., 1959, 35); Батько мовчав, заглиблений у свої розмисли (Кач., Вибр., 1947, 113).

2. розм. Свідомість, здатність свідомо сприймати навколишнє. Коли зір і розмисел сяк-так повертають до Юри, він, нарешті, бачить своїх друзів і ворогів (Смолич, II, 1958, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 741.