РОЗМА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розма́яти. Дівчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бігу волоссям, вискочила перед пожежу… (Гр., II, 1963, 306); На трибуні, під розмаяними вітром.. прапорами, лунає заклик оратора (Довж., І, 1958, 44); Військовий кидає мішка на пісок, пригортає її [жінку] за плечі і тією ж рукою мовчки гладить її чорне, розмаяне волосся (Коз., Сальвія, 1959, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 737.