РОЗМАЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмалюва́ти. Стіни всі од вишки до низу розмальовані зеленими сосенками та червоними пташками (Вовчок, VI, 1956, 244); Ставши на підмурок, Галина зазирнула в розмальовану морозом шибку (Зар., Світло, 1961, 16); // розмальо́вано, безос. присудк. сл. На стінах поміж вікнами золотом розмальовано і коло на стелі теж золотом підведено (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 526).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 734.