РОЗМА́Й-КОСА́, розма́й-коси́, ч., етн., заст. Брат нареченої, який розплітає їй косу. Ой глянь, дівчино, крізь калач карими очима та й заплач, бо іде твій розмай-коса (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 734.