РОЗМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМА́ЗАТИ, а́жу, а́жеш, док.

1. перех. Водячи чим-небудь по якійсь поверхні, розтирати щось рідке.— Заходь! — каже він, розмазуючи фарбу. Я заходжу (Ю. Янов., І, 1958, 133); Слинько й собі розмазав на долоні краплю речовини і, оглянувши її, зробив висновок: — І все ж таки кубових решток не помітно (Шовк., Інженери, 1956, 79).

2. перех. Розтираючи що-небудь, забруднювати ним поверхню чогось. Сама [баба] непомітними рухами розмазувала кров собі по лиці (Хотк., II, 1966, 66); Діти чіплялись за спідниці матерів і рученятами розмазували на обличчі сльози (Донч., III, 1956, 113); Тим часом Кайдашиха зумисне розмазала кров по всьому виду, замазала в кров пазуху (Н.-Лев., II, 1956, 364); // безос. Дощик невеличкий, так тільки грязюку розмазало по шосе (Загреб., День.., 1964, 41); // перен. Грубо, невдало розмальовувати. Критик, споглядаючи гектар полотна, надміру угноєний всілякими кольоровими добривами, не скаже: «..І чому цей зрадливий пензель, роблячи мазки на полотні, так невдало розтикав їх, розмазав, розмісив брудними розводдями?» (Довж., III, 1960, 131).

3. перех. і неперех., перен., розм. Багатослівно, надто докладно розповідати про що-небудь. [Мокрина:] До чого це ти все нахиляєш? Щоразу як почнеш розмазувать!.. (Кроп., II, 1958, 403); — Шпак нісенітницю таку тобі розмаже, Що й груші на вербі ростуть! (Гл., Вибр., 1951, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 734.