РОЗМА́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розма́зати. Отава глянув на підпис. Чорні, хапливо розмазані літери: Тая Зикова (Загреб., Диво, 1968, 291).

2. у знач. прикм. Позбавлений чітких обрисів; розпливчастий. Прозорі розмазані хмари стояли непорушно, неначе плавали в тихому мертвоводді (Н.-Лев., VII, 1966, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 733.