Про УКРЛІТ.ORG

розлітатися

РОЗЛІТА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЕТІ́ТИСЯ, ечу́ся, ети́шся, док.

1. Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах). Покричавши деякий час над щілиною, горобці розлітаються (Коп., Як вони..,1948, 78); — А зозуля обдурює пташок. Пір’ям вона схожа на яструба. Летить над лісом, падає каменем, а пташки лякаються, думають, що яструб, розлітаються геть (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265); // Розноситися у повітрі в різні боки (про дрібні речі, частинки чого-небудь). Сильний порив бурі, розлітаються папери по підмур’ю (Вас., III, 1960, 244); Дівчина приймала душ. Бризки розліталися по кімнаті (Ю. Янов., II, 1958, 159); Зо зла ухопив він жмут соломи з сміттям, порохом і швиргонув угору. Пил розлетівся по кімнаті (Мирний, І, 1954, 270); // Розвіватися в різні боки від швидкої ходи, вітру і т. ін. (про волосся, поли одягу тощо). Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну. Нечесане волосся на її голові.. геть розліталося на всі боки (Мирний, IV, 1955, 332); Побіг [Марко] так, ніби його гнав якийсь страшний протяг. Штани його розлітались вище колін, кашкет зсунувся (Мик., II, 1957, 327); // перен. Поширюватися в навколишньому просторі (про звуки, голос і т. ін.). Підбитий сокіл клекотав, І могутній клекіт розлітавсь луною І орлів на волю попід хмари звав (Олесь, Вибр., 1958, 73); // перен. Швидко поширюватися, ставати відомим у багатьох місцях, усюди. Наче бойові прокламації, розліталися в рукописних списках Шевченкові поеми між невільниками, які вставали до боротьби (Слово про Кобзаря, 1961, 57); По Кагві .. розлетілася чутка про загальні збори (Епік, Тв., 1958, 208); Звістка про смерть князя розлетілася по городах і оселищах (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 19).

Розліта́тися (розлеті́тися) пи́лом (в пил) див. пил; Розліта́тися (розлеті́тися) на (у) по́рох (по́рохом) див. по́рох; Розліта́тися (розлеті́тися) пра́хом див. прах.

2. перен. Розходитися, роз’їжджатися в різні місця; переставати бути разом. У цей час, коли школярі, мов птахи, розлітались на канікули, учительку огортало неспокійне, томливе почуття (Донч., IV, 1957, 512); — Чому діти так часто залишають своїх матерів на старість у самотині і розлітаються хто куди? Ставши дорослими, вони дбають уже про своїх дітей (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 9); Одна-однісінька сиджу, як та бідна сиротина. Діти були — виросли, розлетілися (Ряб., Жайворонки, 1957, 47); // Тікати, розбігатися в різні боки. Коні шарахають од вибухів і розлітаються по полю, наче віщі птахи (Довж., III, 1960, 166); — А, .. ви все біля печі третесь? Ану ж розлітайтесь по одній! (Тют., Вир, 1964, 518).

3. розм. Розпадатися на частини від удару, вибуху і т. ін.; розбиватися. Знов налізли вражі танки З лук, із поля, з-за Десни, Розлітались брами, ганки, З тріском падали тини (Воронько, Три покоління, 1950, 14); Хряп [чоловік] по вікну, а воно брязь! і до одної шибки так і розлетілось (Кв.-Осн., II, 1956, 291); // Рватися, розлазитися від ветхості, тривалого користування (про одяг, взуття і т. ін.). — Куплю кожушину, як не буде дорога, бо моя стара, вже не огріє мене взимі, розлітається (Коб., III, 1956, 536); — Купіть, мамо, хліба до хати, Оленці черевики, а собі вовняну хустку, бо стара вже геть розлітається (Козл., Ю. Крук, 1957, 447); // перен. Припиняти існування, розділившись на частини. Розлетівся .. мій гурток, як кажуть, з тріском, а його ватажок вилетів з того села назавжди (Вас., IV, 1960, 25).

◊ Голова́ розліта́ється у кого — дуже болить голова у кого-небудь. Дід обертався на другий бік. Його голова розліталася, усі старі кісточки тріщали … (Черемш., Тв., 1960, 43).

4. перен. Безслідно зникати; щезати. Розлетяться, як дим, навіяні чари, пересниться страшний сон, життя потече тихим своїм руслом (Хотк., II, 1966, 108).

5. Набирати розгону під час польоту; починати летіти з дедалі більшою швидкістю; // розм. Бігти, поступово набираючи швидкість; розганятися, розбігатися. Каринський рушив був далі, але Васюта схопив його за рукав. — Стій! Куди розлетівся? (Шовк., Інженери, 1956, 90).

РОЗЛІТА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати багато і довго літати; не переставати літати. Голуби блискотіли у небі! Білі, ясні голуби розлітались (Тич., І, 1957, 251); Праворуч — два ставки. Над ними, понад самою водою, Веселі розлітались ластівки (Підс., Поеми, 1954, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 728.

вгору