РОЗЛЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся; мин. ч. розлі́гся, лягла́ся, ло́ся; док.
1. Лягати вільно, невимушено, розкинувшись; зручно вмощуватися, лежачи на чому-небудь. Кіно показували .. прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Тют., Вир, 1964, 40); Фрідріх ні на кого не звертає уваги. Він розлігся горілиць на колодках (Кол., На фронті.., 1959, 86); // розм. Вільно, зручно сідати на що-небудь; розсідатися. [Горпина:] Добривечір вам у вашу хату! (Кидає до порога кошик і розлягається на стільці) (Н.-Лев., II, 1956, 476); Лазар спав досхочу, наїдався і грав у карти, напивався горілки і, розлігшись у м’якім кріслі, коверзував (Коцюб., II, 1955, 196).
2. перен., розм. Розноситися в навколишньому просторі (про дрібні частинки чогось, запахи і т. ін.). Важкий дух польових васильків.. розлягався в солонуватому повітрі (Н.-Лев., V, 1966, 163); Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Л. Укр., І, 1951, 251); По вулиці залопотіло щось раптом і з гиком пронеслося. Лиш курява знялась, видко, як по подвір’ю розляглась (Головко, І, 1957, 107).
3. перен. Голосно звучати, дзвінко лунати в навколишньому просторі. По майдані розлягався розпачливий плач Варки (Ірчан, II, 1958, 35); Далеко десь раптом постріл розлігся й луна покотила його по байраках та горах (Стар., Облога.., 1961, 8); Ми в’їхали в село. Неначе у дрімоті Почулись голоси, розлігся сміх і спів (Рильський, І, 1960, 151); // Ставати широко відомим; поширюватися, розповсюджуватися (про новини, чутки, поголоски і т. ін.). Розляглася чутка, що пан свата чи вже висватав якусь генеральську дочку (Вовчок, VI, 1956, 324).
Аж луна́ розляга́ється (розляга́лася, розлягла́ся) — дуже голосно (про шум, крик, спів і т. ін.). Кругом по гаю щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш, Вибр., 1969, 99).
4. чим, від чого і без додатка, перен. Наповнюватися голосними звуками (криком, співом, сміхом і т. ін.). Прокинулось усе .. Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків (Мирний, І, 1954, 318); Вилазили [діти] батькові на рівні широкі плечі.., і тоді вже вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (Стельмах, Хліб .., 1959, 91).
5. перен. Охоплювати великий простір, далеко простягатися; розкидатися. Розлягалось поле, рівне, сіро-зелене, голе (Коцюб., І, 1955, 309); Підходили [хлопці] до села. В левади, в садки загорнуте, розлягалося воно по той бік річки (Головко, І, 1957, 124); Широко розляглись поля зелені з буйними хлібами (Гр., II, 1963, 322); Море розляглося на всі краї. У високому небі звиваються птахи (Гончар, III, 1959, 182); // Широко відкриватися перед очима, зором; ставати видним на всьому просторі. Пшениця чиста, пишна, добірна розляглася тепер перед очима, наче море (Шиян, Переможці, 1950, 224).
6. перен., рідко. Дужо голосно, надривно плакати, кричати. — Паць, паць, паааць … — розлягалася Маруся, заганяючи двоє поросят (Григ., Вибр., 1959, 34); Вдарив дзвін на пожежу.. Вона трохи не одуріла тоді з ляку. Бігала, кричала, дитина собі розлягалася на всю хату — та вона не чула (Мирний, І, 1954, 229); // Дзвінко, переливчасто співати. Тьохкає, аж розлягається в садку соловейко (Коцюб., І, 1955, 31); // Нестримно сміятися, реготати. Люди аж розляглися кругом; а стара дячиха на лиці мінилася та очима, як відьма, водила (Мирний, III, 1954, 86).
7. перев. недок., перен., рідко. Натужно, з надмірним зусиллям працювати; надриватися. — Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті — усе сама! (Григ., Вибр., 1959, 29).
8. рідко. Хилитися, розходитися в різні боки від чого-небудь. Як вихор, мчалася [дівчина] густим житом, воно тільки розлягалося за нею, як розлягаються хвилі під натиском дужої руки, що керує човном (Мирний, І, 1949, 168); Я чую: десь по межах торохтить грабарка. Ніжно під колісьми травичка розлягається (Мик., II, 1957, 34); // Руйнуючись, валитися в різні боки; розвалюватися. Захазяйнував [Тимко], як порядний господар: поправив тин, що вже зовсім був розлігся та позаростав бур’яном;.. перекрив.. хлів (Тют., Вир, 1964, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 732.