РОЗЛЮТУВА́ТИСЯ¹див. розлюто́вуватися.

РОЗЛЮТУВА́ТИСЯ², у́ється, док., заст. Розпаятися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 732.