РОЗЛЮ́БЛЕНИЙ, а, с. Дієпр. пас. мин. ч. до розлюби́ти. Земля, повита славою народу українського, .. Великою родиною в розлуці не розлюблена, Вітчизною єдиною, мов донька, приголублена (Уп., Вірші.., 1957, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 731.