РОЗЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. розлу́плять; док., перех., розм., рідко,

1. Те саме, що розлу́щувати.

2. тільки док. Розбити, розколоти на шматки. Розлупила горщик, миску (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 730.