РОЗЛО́ЖИСТО. Присл. до розло́жистий. Втоптана дорога стала вужчою. Із села йшла розложисто, багато скотинячих і людських ніг її топтало (Хотк., Довбуш, 1965, 69); Пісня летіла розложисто, бадьоро (Коп., Вибр., 1948, 122); * Образно. Старовинне таке було собі.. місто… І кооперація в тому місті квітла буйно та розложисто … (Вишня, І, 1956, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 729.