РОЗЛЕДАЩІ́ЛИЙ, рідко РОЗЛЕДАЧІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розледащі́ти, розледачі́ти. Щоранку на цім п’ятачку [асфальту] можна бачити.. Мамайчука, що мовчки годує крихтами розледачілих радгоспних голубів (Гончар, Тронка, 1963, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 724.