РОЗЛА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Почати дуже лаяти кого-небудь; дуже вилаяти. — Я думала — розлає [професор] Тоню на всі сто (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 724.