РОЗЛА́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЛАМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. тільки 3 ос. Ламаючись, розпадатися на частини, шматки. На одному з лінійних кораблів з багатоярусними вітрилами прогримів оглушливий вибух, і він, розламавшись навпіл, почав занурюватись у воду (Добр., Очак. розмир, 1965, 110); * Образно. Після денної спеки враз війнуло вітром, зашумів ліс, магнієво зблиснуло небо, розламуючись у бомбових ударах грому (Гончар, Людина.., 1960, 97).

2. тільки 3 ос. Ламаючись, руйнуватися, розбиватися. Колісниця розламувалася на лету, з неї летіло залізо й дерево (Загреб., Диво, 1968, 344); // Ламаючись, псуватися, ставати непридатним для використання. Розламалося коритце, Де ллють коням воду (Фр., XI, 1952, 271).

3. тільки 3 ос., тільки недок., розм. Дуже боліти від перевтоми, напруження, хвороби і т. ін. В голові, ніби налитій оловом, стукотіли ковалики, руки і ноги розламувались від ниття, вся вона палахкотіла в гарячці (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 170).

4. розм. Розправляти, розминати кінцівки, частини тіла, розвивати за допомогою рухів їх гнучкість. Лише прикурнули до соломи, як над головами бухкала рельса, сон розривався, пробуджені полільниці не могли ніяк одійти від сну, витягувалися, розламувалися (Горд., II, 1959, 49); — Я хочу вам рубати.. дрова, — запропонував свої послуги старий.. — Про мене — погрійся, — сказав Гриша. — Розламайся в порядку фізкультури (Гончар, III, 1959, 226).

5. тільки недок. Пас. до розла́мувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 723.