РОЗЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Ламаючи, ділити що-небудь; переламувати. Бараболя виймає з кишені довгий саморобний цукерок, подає синові. Той.. розламує цукерок і одну половину простягає Бараболі (Стельмах, II, 1962, 289); // Ламаючи в кількох або багатьох місцях, ділити, дробити на частини, шматки що-небудь. Біля крижаного завалу з потоків збиралася велика вода, натискувала на крижини, розламувала їх на шматки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 97).

2. Руйнувати, розбивати що-небудь. Вбили [цигани] економа, розламали скрині й позабирали гроші та усе дочиста добро (Н.-Лев., III, 1956, 277); Якось однієї ночі розламали [хлопці] широчезне вікно (Трубл., І, 1955, 136); // розм. Псувати, робити непридатним для використання що-небудь. *Образно. Клименко, навіть прострелений двома кулями, не покинув поля бою.. Він командував до того часу, поки не розламав кліщі оточення і не вивів з них своїх воїнів (Стельмах, II, 1962, 157).

3. перев. недок., тільки 3 ос., розм. Виклика́ти ломоту, біль (у кістках, суглобах, м’язах). З останніх сил тримався Яресько в сідлі. Нудотна гаряча втома розламувала тіло, зорі до болю різали очі (Гончар, II, 1959, 130); // безос. Привали були короткі, і після них ще тяжче було вставати, всі кістки розламувало (Гончар, Людина.., 1960, 80).

4. розм. Розправляти, розминати (кінцівки, частини тіла), розвивати за допомогою рухів гнучкість (кінцівок, частин тіла). Гнат мало з шкури не лізе, затягло йому дух, залляло потом очі — розламував молоде гаряче тіло, вимахував косою, брав широкий покіс (Горд., II, 1959, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 723.