РОЗКУМЕ́КУВАННЯ, я, с., фам. Дія за знач. розкуме́кувати. Хлібороби-нуждарі [з оповідання С. Васильченка «Мужицька арихметика»] поглинуті читанням, розкумекуванням шкільного задачника з арифметики (Рад. Укр., 8.I 1964, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 719.