РОЗКУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Припинити кумівські стосунки; перестати куматися. Я з тією кумою розкумаюся, З куминим дівчам повінчаюся (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 438); — Гляди, Федоре, щоб не прийшлось розкуматися!.. — сердито скаже [Олексій Іванович] й піде (Мирний, IV, 1955, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 719.