РОЗКУДО́ВЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Те саме, що розкуйо́вдити. Надійка підійшла до сина, розкудовчила йому волосся (Коп., Дуже добре, 1937, 280).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 718.