РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗКРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. розкрі́плять; док., перех.

1. Звільняти що-небудь від кріплення, роз’єднувати щось скріплене.

2. за ким і без додатка. Розподіляти між кимсь,чимсь кого-, що-небудь. Встановивши продуктивність корів, Сагайдак заново розкріпив їх за доярками, стежачи, щоб на кожну припадала однакова кількість високо— і малопродуктивних тварин (Добр., Тече річка.., 1961, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 717.