РОЗКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкріпа́чити. Розкріпачений народ, спробувавши смак волі, розгорнув свої крила, показав, на що здатний (Чаб., Шляхами.., 1961, 34); Людство крокує до соціальної справедливості, до розкріпаченої творчої праці (Рад. Укр., 1. І 1969, 2); Дорошенко бачить перед собою людину мовби відроджену, з оновленою, розкріпаченою душею… (Гончар, Тронка, 1963, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 716.